Нині, ось такий має вигляд закулісне робоче місце чи пак "творчий закуток" Героя з позивним"АРТИСТ".. у театральній "галицькій" гримерці 118.. Колегам не потрібно нагадувати щоб квіти були свіжими, як і памʼять про нього.. Я не втримався, та змінив відображення з люстерка (якого вже не буде..), на звичайну фото картинку свіжого, зимнього, сніжного, морозного світанку, яку Володька забажав колись йому запрезентувати. Він відчував там глибину, і певне якусь вічність.. І чомусь мені здалося це надто символічним коли я вдивлявся в ті сніги), тому виникла ця інсталяція : що присівши за стіл людина не бачитиме свого відображення, а приблизно лиш те що міг би бачити він — хурделиця, сніги що йому подобались, і молода гаряча зірка в зеніті...