Памʼятаю Юрчика ще зовсім маленьким. Памʼятаю як гралися щ ним, вкладали спати, співали колискові. Як ти приїздив в гості і ми гуляли по історичних місцях і музеях Києва. Знаю і з теплотою в душі згадую всі твої дитячі витівки і курйози, знаю про твої юнацькі пригоди). Я горда тим, що ти завжди знаходив час зателефонувати, написати, завжди ділився всіма радощами у своєму житті і просив поради коли зустрічав труднощі на своєму шляху... Ти завжди ділився своїми позитивом з оточуючими, дбав і підтримував Невимовно сумую і не вірю досі, що це все насправді, і ти більше не подзвониш, не розсміши мене черговою історією (((