Знала Юрчика з самого його народження, памʼятаю його маленького у колисці, як намагалися швидше Юру заколисати і бігти гратися далі) памʼятаю його шкільні роки і перші хлопчачі витівки - биті вікна, зламані пальці... Памʼятаю його уже дорослим чоловіком з планами та мріями на майбутнє. Він завжди був готовий підтримати друзів, прийти на допомогу, завжди цінував чесність і намагався бути справедливим. Дуже не просто розуміти , що він вже не подзвонить і не запитає як там справи, не піде з моїм сином на риболовлю, досі не вірю , що його немає з нами(((