Юрій Сергійович Коноплястий

Знала Юрчика з самого його народження, памʼятаю його маленького у колисці, як намагалися швидше Юру заколисати і бігти гратися далі) памʼятаю його шкільні роки і перші хлопчачі витівки - биті вікна, зламані пальці... Памʼятаю його уже дорослим чоловіком з планами та мріями на майбутнє. Він завжди був готовий підтримати друзів, прийти на допомогу, завжди цінував чесність і намагався бути справедливим. Дуже не просто розуміти , що він вже не подзвонить і не запитає як там справи, не піде з моїм сином на риболовлю, досі не вірю , що його немає з нами(((

Памʼятаю Юру від найперших його кроків у цьому житті - памʼятаю як заколисували його маленького , співали пісні, гралися... Памʼятаю його перші хлопчачі витівки, биті вікна, дискотеки і шашлики, веселі, щасливі , безтурботні літні дні ... Юра був щирим, добрим, веселим, завжди був за справедливість, завжди готовий був вислухати і прийти на допомогу другові. Не можу і досі повірити, що він не напише, не зателефонує , не піде з моїм сином на риболовлю.... ( Сумуємо, памʼятаємо, ти завжди з нами 🖤

Памʼятаю Юрчика ще зовсім маленьким. Памʼятаю як гралися щ ним, вкладали спати, співали колискові. Як ти приїздив в гості і ми гуляли по історичних місцях і музеях Києва. Знаю і з теплотою в душі згадую всі твої дитячі витівки і курйози, знаю про твої юнацькі пригоди). Я горда тим, що ти завжди знаходив час зателефонувати, написати, завжди ділився всіма радощами у своєму житті і просив поради коли зустрічав труднощі на своєму шляху... Ти завжди ділився своїми позитивом з оточуючими, дбав і підтримував Невимовно сумую і не вірю досі, що це все насправді, і ти більше не подзвониш, не розсміши мене черговою історією (((