У далекому 2017 році ми були на морі.. ти, я і Віталік, і ви, як завжди розказували про свої бійки, мене дивувала твоя фраза «я приходив і дивлюсь двіжуха.. кулаки чухаються, кого бити» і я спитала: «бити просто так? А може людина не винна, а винний твій друг?» ти відповів так, що ця відповідь як заголовок книжки про дружбу стала: «нахєр розбиратися, якщо мій братанчик потерпає». Вже тоді було зрозуміло, що ти друг не за щось і для чогось - ти попри все! По справжньому, щиро і завжди. На наступний день на тому ж морі, стоячи біля дзеркала я збиралася на вечір до басейну. Ви з моїм Віталіком сказали, що поїдете по шампанське. Я загубила відлік днів, бо ж це було не кількість днів відпустки на морі, а суцільне яскраве життя, і цей день не виключення. Задзвонив мій телефон«Грицик визиває», беру слухавку і чую: «Катюха тут до Віталіка дої**лися, його трохи побили, я розкидав, але він десь пішов, що робити?» якби я знала тоді, для чого це ти робив🥹 але в ту секунду я пішки готова була обійти все Южне, а виявилося, що ти так допомагав другу зробити гостру романтику для мене, щоб я запамʼятала. Я запамʼятала, я помню все: тонну цукерок, ящик мак кави, «ЖЕЛАНІЄ БЄЄЄЄЄШНОЄ», «Катюха, ти хоч на людях не показуй як треба сякатися», «братішка давай перекурим», «ну що по каточкє перед крепким сном», «ану соплі на кулак намотали», «та шкарлупка думає що я її не взую», «стій не бійся, не сахар, дощ не змиє», смачний шашлик на лимоні, салюти в кінці городу, мʼясо на кущах з троянд, рибалка до останнього, стрільби на городі, баня, біг тейсті в центрі Києва у -19 зимою… і багато іншого.. Сумуємо. Любимо, війну ненавиджу за межі! Грицик♾️🖇️