Вадим Вадимович Віннічук

село Хороша Вінницької області.

Мама Інна та батько Вадим

З 6 років любив ходити на риболовлю. Приносив додому наловлену рибу. Їздив у село Улянівка до бабусі з дідусем, часто проводив з ними час. Допомагав по господарству, збирали разом з бабусею вишні. В 17 років працював на будівництві, також чистив криниці.

Мріяв придбати собі мотоцикл.

У с.Хороша навчався в школі до 3 класу. Пізніше перевівся в інший навчальний заклад.

До 9 класу навчався у Липовецькій школі №2. Закінчив Зозівський професійний аграрний ліцей. Здобув кваліфікацію тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва.

Подобалося робити собі татуювання. Мав на руці та нозі двох ангелів. Ці ангели символізують життя та смерть. Хотів зробити татуювання ще на шиї.

Працював на заводі "Яблуневий дар", а коли виповнилося 18 років долучився до війська.

У 2023 році вступив до Вінницького Національного аграрного університету. Навчався на контрактній формі навчання. Вчився на агронома дистанційно. У вільний час намагався виконувати домашні завдання і надсилати викладачам. Після війни хотів присвятити себе роботі в полі.

У січні 2023 року підписав контракт на службу в ЗСУ. Пройшов короткотермінове навчання в Британії. Вже з квітня мене відправили на бойові позиції, де я брав участь у боях на Херсонщині, під Лиманом, Мар'їнкою, Миколаєвом, Тернами. У грудні минулого року отримав поранення. 2 місяці знаходився у лікарні. Пройшов реабілітацію і повернувся до служби. 5 квітня відправили на бойове завдання. З 5го числа я був безвісти зниклим. Цього дня під Тернами моє життя обірвала війна.

-"Ми колись (жартома) планували втечу за кордон і придумали цілий план, за яким нас точно повинні були відпустити до Польщі😉. Ще кожного ранку рівно о 9:00, Вадим забігав в бліндаж до мене і кликав на каву. Каву пили в підвалі у Вадима."

-Вінні-побратим,друг,кращий з людей

-"В кабінет до капітанчика"

-"Віу-віу"

-"З часом і у тебе з'явиться враження про мене,потрібен лише час та бажання спілкуватися."