Дуже важко писати спогад про людину, якої більше немає поруч… Особливо коли спільних моментів так багато, що неможливо вибрати один. Ярослав був чоловіком моєї куми та моїм швагром. Але для нашої родини він був набагато більше, ніж просто родич. Він був світлою, щирою, чесною та доброю людиною. Людиною, яка завжди приходила на допомогу, коли це було потрібно. У нашій родині було багато теплих вечорів. Ми збиралися на свята, проводили час разом, розмовляли про всілякі наші несенітниці, сміялися, розповідали анекдоти, слухали музику. Були моменти серйозні, були смішні, а були такі, які зараз згадуєш — і мимоволі усміхаєшся крізь сльози. Та найбільше я запам’ятала Ярослава усміхненим. Таким, яким він був на своєму 30-річчі — веселим, щасливим і таким, що танцював на повну. Він умів радіти життю, умів бути своїм серед своїх, і саме таким я хочу його пам’ятати. Ярослав був справжнім патріотом. Він загинув, захищаючи свою державу, свою землю та Україну. Це величезна втрата для родини, для тих, хто його знав і любив. Залишилося багато спогадів, багато недосказаного і багато болю. Але разом із болем залишиться світло від тієї людини, якою він був. Я хочу пам’ятати його не лише через біль втрати. Я хочу пам’ятати наші родинні вечори, сміх, музику, анекдоти, свята і його щиру усмішку. Ярославе, ти назавжди залишишся в нашій пам’яті — добрим, щирим, веселим і справжнім. Дякую тобі за всі спільні моменти, які тепер стали безцінними спогадами. Світла пам’ять тобі. Вічна шана Герою, який віддав своє життя за Україну. 🕯️🇺🇦