Денис Володимирович Кагарлицький

По життю був добрим, відповідальним,надійним, хозяйновитим, інколи серйозним, спокійним.

Щоб не трапилося завжди був з усмішкою на обличчі. Волонтерив, допомогав людям на візках.

Цікавився вітрильним спортом.

Казав: "Завжди йти вперед ні кроку назад".

Завжди мав свою думку і приймав рішення самостійно.

Його слова : Розумієш, Я повинен іти захищати Вас. Хто, як не я? Це мій обов'язок і свого рішення я не зміню. Але я обіцяю, що я повернуся обов'язково ...

Він був ввічливим та чуйним до оточуючих. Показував приклад зразкового виконання службового обов'язку. Був прикладом відданості та мужності для своїх товаришів,користувався заслуженим авторитетом серед колег. Його сміливість і відвага постійно надихали і підтримували моральний дух колег по службі. Денис проявив мужність та героїзм,стійкість та рішучість до останнього залишався вірним Військовій Присязі та українському народові. Для його товаришів Він назавжди залишиться справжнім Героєм.

15.11.1985 року Народився в Києві на Харківському масиві

Батько - Кагарлицький Володимир Миколайович

Мати - Кагарлицька Ганна Миколаївна

На той момент коли чоловік загинув нашому сину Артему було 7 років ,про цю трагедію в нашій сім'ї я сину розказала 31.05.2022 року - він на мене подивився і сказав: мама ,це не правда - ти мене обманюєш. Я відповіла,що ні синочку нажаль це правда ,це трапилося вчора - більше папи немає,Тьомчик почав плакати дуже сильно, говорив: що цього не може бути - папа же обіцяв ,що він повернеться і що ми будемо всі разом,я ж тільки з ним недавно спілкувався ,мама ні ні ,він живий - ти мені брешеш, ти мене дуриш.(((

Я його міцно обняла ,почали плакати разом - я казала ,що папа тепер на небі і він Янгол,котрий завжди буде нам допомогати і буде наблюдати за нами. Синочок плакав і казав я більше його не побачу ,а коли я вже буду старим і помру ,то я папу не впізнаю бо він буде старим дуже ,я його вгамувала і сказала,що ні ,звісно ні - наш папа завжди залишається таким молодим і гарним як був ,а ти-да, будеш стареньким і коли побачишся з ним скажеш йому ,що ти його синочок і він дуже буде гордитися тобою - Артем ще запитав ,мама, це правда?, я сказала: так.

Це їх остане фото 5.03.22 року.

1988-1992 роки ходив в садочок Заклад дошкільної освіти 8 "Плай" м.Київ

1993-2003 роки - навчався в школі 271 м.Київ

Класна керівниця говорила,що він " відповідальний і хазяйновитий", хоча відмінником не був

Ще в дитинстві - Денис мріяв стати військовим

Коли Денис вчився в 5 класі, до них прийшов тренер з вітрильного спорту,то Денис дуже зацікавився і почав ходити займатися в яхт-клуб.

З 7-8 класу Денис почав волонтерити і допомагати адаптуватися людям на візках до самостійного життя, супроводжував у поїздках,на відпочинку.

Денис навіть у дорослому віці не залишав вітрильний спорт: їздив на змагання в Маріуполь,Херсон,Одесу.

18 червня 2003 року вступив до Васильківського коледжу Військово - повітряних сил України,але не довчився

12 жовтня 2005 року пішов служити у військову частину А0222( Окремий президентський полк)

5 листопада 2005 року - прийняв присягу

27 січня 2006 року закінчив навчальний підрозділ за програмою " Командир механізованого відділення"

2 лютого 2006 року - отримав звання молодшого сержанта

В серпні 2012 році познайомився з майбутньою дружиною Тетяною ( наше перше фото разом )

В березні 2016 року відкрив власну фірму зовнішньої реклами" Devi Salution"

В цеху завжди був порядок і все було на своїх місцях на своїх поличках .

До працівників ставився з повагою і як я завжди казала : що твоїм співробітникам повезло з директором - таким як ти лояльним ))) він відповідав: звісно,це ж я - такий класний !

Багато чого робив своїми руками нашому сину ( підсвічник, пістолетики ).

Годинник зробив сам на працю ,також кресло зробив - але не встиг його доробити ,але я не одміно його закінчу і буде воно стояти в нашій власній квартирі - твоя частинка завжди буде з нами.

Ми жили в трьох на з'йомній квартирі . Я зранку на працю ,а Денис відвозив Артема до школи,потім вже забирав нас з гуртків синочка.

Кожну суботу( щоб я могла більше поспати) вони разом з сином їздили до Дениса на виробництво і займалися там чоловічими справами,потім Денис вчив синочка водити машину і приїхали забирали мене і показували вже яких навиків навчилися )

В неделю чоловік і синочок разом готували всім сніданок і будили мене. Денис показував нашому маленькому синочку ,як треба піклуватися і допомогати мамі - (Артем досі по вихідним балує мене бутербродами з кавою ).

Кожного року ще в нашій сім'ї була традиція ,що на новий рік ми їздили до моїх батьків в Мелітополь і Денис завжди вдягав костюм Діда Мороза і ми вітали всіх зі святами ,а 2022 рік і мені схотілося підтримати чоловіка і я вдяглася в костюм Снігуроньки

25 лютого 2022 року вступив у 112- окрему бригаду Сил територіальної оборони ЗСУ на посаду розвідника-кулеметника.

Березень 2022 року обороняв місто Ірпінь на Київщині

Батальон тероборони,де Денис служив ,офіційно не брав участі в бойових діях на Київщині але Денис не одноразово викликався добровольцем і в березні був в Ірпені

Денису з побратимами вдалося вивести приблизно 40 цивільних, які ховалися в підвалі житлового будинку у віддаленій частині місця на протязі пів місяця - а вже за два дні будинок, де ці люди переховувалися , був зайнятий кадирівцями .

Це наше останне фото разом в березні 2022 року .