Місце народження
С. Мелені Житомирської області Коростенського району.
Батьки
Мати Грищенко Наталія Миколаївна 1968р.н. Батько Грищенко Миколай Анатолійович 1959р.н
Повномасштабне вторгнення
З перших днів війни,добровільно пішов до військомату, аби стати на захист своєї Батьківщини та своїх рідних. 18.03.2022 склав присягу та був зарахований до військової части А7363, 197батальону 124бригади ТРО. В червні місяці 2022 р.був на передовій в Запорізькому напрямку в районі с.Малі Щербаки. На початку 2023р. Відбулась ротація на Херсонський напрямок де в кінці листопада отримав контузію на лівому березі Дніпра та був госпіталізований в Одесу. На початку 2024р. відбулась ротація на Донецький напрямок,який забрав його життя назавжди... 19.02.2024 серце Воїна-Героя зупинилося в Донецькій області с.Новомихайлівка від отриманих травм не сумісних з життям...
Дитинство
Народився 15.10.1990р в с. Мелені Житомирської області Коростенського району. Ріс звичайною дитиною. Багато бавився,бешкетував пізнавав світ,як дитина. В 1995 р народився його брат,Грищенко Олександр Миколайович.
Перший рік школи,для Михайла був не цікавий,він не хотів ходити до школи,туди його заводила за ручку Мама. Пізніше,любив втікати до Бабуні в хату(яка була по сусідству і якраз по дорозі до школи) там ховався на печі й перечікував уроки,а після повертався додому. Не дивлячись на це,предмети вчив добре,мав жаху до пізнання чогось нового,особливо до точних наук,які йому давалися легко.
У 2007 році закінчив 10 класів у Меленівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів.
Студентські часи
З 2007-2010 навчався у Київському вищому професійному училище залізничного транспорту.
Здобув професію - оглядач-ремонтник вагонів.
2010-2011 - Київське вище професійне училище залізничного транспорту.
Отримав професію - провідник пасажирського вагону.
1.09.2017-30.05.2019 навчався на заочному відділені у Вінницькому транспортному коледжі.
Там отримав молодшого спеціаліста та отримав кваліфікацію техніка з експлуатації та ремонту устаткування
Діти
Нажаль в Михайла не було дітей,але Він дуже хотів Доньку та Сина,аби виховувати їх в дружній та міцній сім'ї.
Останні роки життя
Останні роки свого життя Михайло провів на службі, рідко буваючи вдома. За майже 2 роки служби,тільки 2-чі офіційно приїздив додому. Його сім'я хвилювалась за нього. Коли випадала у нього можливість приїхати для всіх це було свято. Він ніколи не скаржився на те,як місцями бувало важко,навіть нічого не казав про це. Завжди був усміхнений бадьорий,хоча в очах виднілась втома. З його вуст звучала завжди підтримка це і робило його особливим в очах у кожного. Веселий,усміхнений завжди в свій приїзд хотів комусь допомогти.
Кар’єра
З 2011 року працював на Київському залізничному вокзалі провідником поїзду. Їздив у рейси,які були найрізноманітнішими від Київ- Сімферополь до Київ-Рівне з одного кінця країни в інший. Паралельно працював з другом,робили свердловини та поливні системи. В 2020 році вирішив звільнився з усіх робіт і поїхати за кордон на заробітки де познайомився зі своєю дружиною. Мішка,ніколи не соромився роботи,віддавав себе на 101%,завжди прагнув більшого та найкращого.
