Місце народження
Віталій Юрійович Сидорук народився 25 квітня 2001 року. Значна частина його життя була пов’язана із селом Рудки на Тернопільщині, куди разом із батьками родина переїхала, коли Віталію був лише рік. Саме тут минули його дитячі та юнацькі роки, тут його знали рідні, друзі, односельці.
Рудки стали для Віталія місцем, яке він називав домом і до якого був пов’язаний усе своє життя.
Батьки
Віталій зростав у дужній, любячій родині. У 2002 році сім’я оселилася в селі Рудки, де й продовжила своє життя. Саме родина була тим середовищем, у якому формувався його характер, цінності та ставлення до життя.
Дитинство
Дитинство Віталія минало на Тернопільщині. Шкільні роки він провів у Яблунівському ліцеї.
Саме тут він здобував перші знання, знаходив друзів і робив перші кроки у доросле життя. Для громади Віталій назавжди залишився не лише військовослужбовцем, а й хлопцем, якого знали ще зі шкільних років.
У серпні 2024 року на фасаді Яблунівського ліцею, де навчався Віталій, встановили меморіальну дошку на його честь.
Юнацтво
Після школи Віталій вирішив пов’язати своє майбутнє із сучасними технологіями.
У 2020 році він закінчив ВСП «Гусятинський фаховий коледж ТНТУ імені Івана Пулюя». Згодом продовжив навчання у Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя на факультеті комп’ютерно-інформаційних систем та програмної інженерії.
Віталій обрав спеціальність «Інформаційні системи та технології». У 2022 році він завершив навчання та отримав вищу освіту.
Попереду був професійний шлях, пов’язаний із технологіями та ІТ. Але життя внесло свої корективи.
Кар'єра
Після завершення навчання Віталій міг розпочати професійне життя у сфері інформаційних технологій. Проте у 2022 році його життєвий шлях змінився.
29 серпня 2022 року Віталій добровільно вступив до лав Збройних Сил України.
Він пройшов військову підготовку у Великій Британії та став військовослужбовцем 108-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».
Спочатку Віталій служив штурмовиком. А з вересня 2023 року виконував завдання як оператор безпілотних літальних апаратів.
За час служби він проявив себе як відповідальний, ініціативний та сміливий військовослужбовець. Його професійність і вміння були важливими для підрозділу та його побратимів.
За службу Віталій був нагороджений низкою відзнак, серед яких медаль «Захиснику Вітчизни», нагрудні знаки «Хрест Доблесті» та «Залізний Хрест».
Повномасштабне вторгнення
Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, Віталій був молодим чоловіком, який щойно завершив навчання та лише починав будувати своє професійне життя.
Проте він обрав не залишатися осторонь.
29 серпня 2022 року Віталій добровільно став до лав Збройних Сил України. Після підготовки у Великій Британії вирушив на фронт.
Йому довелося воювати на одних із найскладніших напрямків. Віталій брав участь у бойових діях поблизу Бахмута, Берестового та Веселого на Донеччині, Макіївки на Луганщині, Синьківки на Харківщині, а також на Бахмутському, Куп’янському та Авдіївському напрямках.
Змінювалися бойові завдання, змінювалася його роль у війську. Від штурмовика він перейшов до роботи оператором безпілотних літальних апаратів.
Віталій не просто виконував накази — він набував військового досвіду, ставав професіоналом і залишався людиною, на яку могли покластися побратими.
Його військовий шлях був відзначений нагородами. 10 лютого 2024 року Віталій отримав нагрудний знак «Хрест Доблесті» за свої вміння та заслуги перед побратимами.