Ігор Данісович Ахмедьянов

м. Копичинці, Чортківський р-н, Тернопільська обл.

З дитячих років Ігор ріс активним, енергійним та допитливим хлопцем. Він відвідував недільну церковну школу, де вчився духовним цінностям, доброті та милосердю. У спогадах рідних Ігор залишився щирою дитиною з відкритим серцем, яка завжди прагнула допомогти іншим. Його вирізняли доброзичливість, товариськість та вміння підтримати у складний момент.

Навчався Ігор у Копичинецькій ЗОШ №1, яку закінчив у 1999 році. Після дев’ятого класу вступив до Чортківського ПТУ №29, де здобув професію муляра-штукатура. Уже в юному віці він обрав шлях праці та самостійності. Ігор був цілеспрямованим і відповідальним, прагнув розвиватися та стати справжнім професіоналом у своїй справі.

У 2017 році Ігор одружився з Оксаною Миколаївною Ахмедьяновою. Разом вони створили люблячу та міцну сім’ю. Ігор став не лише хорошим чоловіком, а й турботливим батьком. Він виховував сина дружини від попереднього шлюбу як рідного, даруючи йому любов і підтримку. У 2024 році в подружжя народився син Тимофій, який став для Ігоря особливою радістю та сенсом життя. Рідні згадують його як надзвичайно дбайливого батька, який понад усе цінував свою сім’ю.

Після служби в армії Ігор працював за спеціальністю у Києві. Розуміючи важливість професійного розвитку, у 2010 році він вступив до будівельного технікуму для підвищення кваліфікації. Навчання закінчив із відзнакою, після чого продовжив освіту в Київському національному університеті будівництва і архітектури, де здобув спеціальність виконроба. Навчання стало для нього важливим етапом професійного становлення та підтвердженням його наполегливості й працьовитості.

Професійне життя Ігоря було тісно пов’язане з будівництвом. Після служби в армії він працював у Києві за здобутою спеціальністю, а згодом став висококваліфікованим фахівцем у будівельній сфері. За роки роботи Ігор брав участь у будівництві та реконструкції багатьох будівель столиці. Його цінували як професіонала, відповідального працівника та людину, яка сумлінно ставилася до кожної справи. Навіть під час війни він допомагав відбудовувати пошкоджені будинки після ракетних ударів.

Ігор був справжнім патріотом своєї держави. У 2014 році він брав участь у Революції Гідності, не залишаючись осторонь доленосних подій для України. Його небайдужість до майбутнього країни, прагнення справедливості та свободи стали проявом сильної громадянської позиції. Саме тоді особливо проявилися його мужність, відповідальність та любов до Батьківщини.

З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Ігор прагнув стати на захист України. Спочатку він долучився до волонтерської діяльності у складі організації «Добробат», допомагаючи розбирати завали та ліквідовувати наслідки руйнувань у місті Ірпінь. У 2023 році Ігор брав участь у відбудові житлового будинку в Оболонському районі Києва, пошкодженого внаслідок ракетного удару.

28 червня 2024 року Ігор був мобілізований до лав Збройних Сил України. Він проходив службу у складі 72-ї бригади «Чорні Запорожці», у роті вогневої підтримки, на посаді стрільця — помічника гранатометника. Для нього служба була не лише обов’язком, а й справою честі.

Свій останній бій Ігор прийняв мужньо та самовіддано. Разом із побратимами він перебував на першій лінії фронту, виконуючи завдання із забезпечення вогневої підтримки та спостереження. Коли ворог пішов у наступ, саме Ігор першим помітив рашистів та відкрив вогонь, попередивши побратимів про небезпеку. Завдяки його рішучості та мужності військові встигли підготуватися до бою й дати відсіч ворогу.

За словами побратимів, саме завдяки Ігорю та ще одному воїну інші хлопці залишилися живими. За проявлену мужність і героїзм Ігор був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.

Після себе він залишив світлу пам’ять у серцях рідних, друзів та побратимів. Ігор був доброю, щирою та відданою людиною, справжнім другом, люблячим чоловіком і батьком, вірним сином своєї України. Похований у місті Києві на Лісовому кладовищі. Навіки в строю!