Побратими розповідають дружині, що він був людиною діла: не любив галасу, але завжди був там, де потрібна допомога. Якщо хтось потрапляв під обстріл, він першим біг на допомогу. Навіть після його загибелі вони підтримують зв’язок з родиною, згадуючи про нього з теплом і повагою. Олександр був звичайною людиною, яка не звикла жалітися чи перекладати відповідальність на інших, яка була здатна на справжній чоловічий вчинок – акт самопожертви заради іншого бійця. Він став для прийдешніх поколінь Героєм, який з честю виконав свій чоловічий та конституційний обов’язок, ставши на захист своєї держави, родини, кожного з нас.