Місце народження
м. Запоріжжя
Дитинство
Молочко Едуард Олегович народився в місті Запоріжжя, а своє дитинство та юність провів у рідному селі Володимировське Запорізької області. Тут сформувався його характер, любов до рідного краю та ті цінності, які він проніс через усе життя.
Юнацтво
З ранніх років Едуард був відданим уболівальником запорізького футбольного клубу «Металург». Він часто відвідував матчі, щиро переживав за команду, а його фото залишилося навічно на Трибуні Героїв на Запорізькому стадіоні. Футбол був частиною його життя, його енергії та його зв’язку з домом.
Останні роки життя
Не меншою пристрастю Едуарда була риболовля. Він міг проводити біля водойми цілими днями, знаходячи там спокій і гармонію. Особливим захопленням, про яке знали лише близькі, стало вишивання бісером. Повертаючись додому з фронту чи з роботи, він завжди знаходив час, щоб сісти за чергову роботу. Остання його незавершена вишивка — козак із розбитими кайданами та написом угорі «Рабів до раю не пускають» — стала символом його незламності та внутрішньої свободи. Ще до служби Едуард активно допомагав військовим як волонтер. Навесні 2023 року він підписав контракт і вступив до лав захисників України. Служив у 55 окремій артилерійській бригаді «Запорізька Січ», де проявив мужність, відповідальність і відданість своїй країні. Воював на Донецькому напрямку — в Угледарі, Авдіївці, Мар’їнці. Товариші по службі згадують його як надійного побратима, людину з великим серцем та непохитною вірою в перемогу України. 20 травня 2024 року в районі населеного пункту Птиче Донецької області Едуард отримав тяжке поранення внаслідок удару ворожого дрона. Попри 90% опіків тіла та численні переломи, він ще два дні боровся за життя. 22 травня 2024 року його серце зупинилося. Похований у рідному селі Володимировське Запорізької області — там, де розпочався його життєвий шлях і де тепер зберігається вічна пам’ять про нього.
Повномасштабне вторгнення
Воював на найгарячіших ділянках Донецького напрямку — в Угледарі, Авдіївці, Мар’їнці, виконуючи бойові завдання та підтримуючи побратимів. Товариші згадують його як людину великої сили духу та незламної віри в перемогу України.
