Артем ніколи не міг нічого просити. Питаєш його, чи щось потрібно, відповідь лиш одна: "Ні, у мене все є". Одного разу закрила тушонку, передала йому, щоб він на службу забрав та з хлопцями розділив. Усе він віднехтувався. А потім дзвонить зі служби і каже: "Дякують тобі хлопці, дуже смачно, треба було більше брати!" Завжди думав про хлопців...