Я звик, що був наче молодший брат у сімʼї. Завжди тягав рюкзак чи велосипед за Артемом, а він ішов попереду мов той командир. Я завжди прислухався до нього, він все знав та тверезо оцінював ситуацію. Був неймовірно справедливим, ніколи не вибирав слів – казав прямо і впевнено. Він був взірцем для мене. Справжній Герой. Та і на захист я став, бо мені було з кого брати приклад. Братішка, дуже тебе не вистачає!