Згадую фрази Артема: «Ви мене привчили до того, що я – ВАШ Герой. Спочатку я ніяковів, думав, що не заслуговую на таке ставлення. З часом я звик до такого. І чесно скажу, мені це дуже подобається, тепер я відчуваю неабияку гордість! Мені іноді так це хочеться почути чи прочитати!» «Добре там, де нас немає. Відпочивати завжди класно будь-де, навіть у Марокко, а от жити та робити внесок у розвиток держави – дано не кожному. Хотілося б, щоб було побільше людей, які не обирають найлегший шлях – втекти і казати, що їм рідна країна завинила та нічого не дала. Це духовна слабкість!»