Коли ми приїздили до 25-ки, Артем завжди контролював, щоб їжа дісталася усім хлопцям і тільки після цього сам їм. Важко було складати список потреб, бо Артему завжди було незручно. Він був відповідальним за багато речей. Завжди був вдячний і не вагаючись довіряв нам! Не дивлячись на службу і те, що завжди треба було бути пильним, Тьомич ніколи не забував піклуватися про нас та цікавитися, як проходив наш тиждень. Ніколи не зустрічала такої небайдужої людини💔💔