«Найкращий, чуйний, завжди вдячний, один з найперших, до кого ми прийшли з волонтерською допомогою. Одного разу ти сказав: «Я знаю, що загину і загину поруч із твоїм домом, на Донбасі. Але я не жалкую ні про що, це мій шлях і я щасливий. Це так дивно, але найщасливіші моменти в моєму житті були саме на Донбасі, у Костянтинівці, особливо вихідні, коли ви приходили до нас і ваші справжні обійми та надія в очах, я вперше відчув, що таке безумовна любов!» Ти завжди цінував кожен візит, памʼятав кожну зустріч та смаколик, ти ніколи не боявся і вважав, що захищати свій дім – обовʼязок. Ти завжди вітав з днем волонтера і з такою любовʼю згадував все, що нас пов'язувало. Ти був такий позитивний і до останнього подиху вірив у перемогу; робив все для цього і вірив у свободу та волю нашої держави. Ти особливий, ти той, хто був на звʼязку. Тепер ти на папері, назавжди в 💓, тебе не вистачає кожного дня…»