Кожного понеділка він замовляв мені доставку квітів. Це був його ритуал. Його спосіб сказати: «Я поруч». І в один із понеділків кур’єр не приїхав. Усі на роботі питали: «А сьогодні буде доставка?» Я відповідала, що йому зараз не до того — на службі складно. А в самої всередині було важке передчуття. Він не брав слухавку. Побратими не відповідали. Я зателефонувала Валентину — тому самому командиру, якого Денис колись витягнув з поля бою. Саме він повідомив мені, що Денис загинув. Загинув у той самий час, коли я писала йому повідомлення: «Я люблю тебе. Я обожнюю тебе». Денис похований у Луцьку. Бо завжди казав: «Де ти — там мій дім».