Коли відпустка закінчилась, Денис повернувся на фронт. Ми бачилися раз на місяць — або я їхала до нього, або він прилітав додому. У січні, біля лікарні, він зробив мені пропозицію. А вже 2 березня ми одружилися. Ми не планували весілля. Хотіли просто розписатися і поїхати з дітьми на відпочинок. Але мої батьки наполягли на святі — маленькому, лише для найрідніших. І це стало одним із найкращих днів нашого життя. Теплим, щирим, справжнім. Нам так сподобалося, що ми вирішили: на першу річницю обов’язково зробимо ще одне весілля — таке, як мріяли. Але на річницю я купувала квіти йому на могилу.