Денис жив у Запоріжжі. У квітні 2022 року його призвали на службу. Він служив у 53-й окремій механізованій бригаді. У грудні, рятуючи свого командира, отримав поранення. Спершу лікувався у Дніпрі, а згодом його перевезли до Луцька на реабілітацію. Саме там ми й познайомилися. Це був перший день весни. Мені зателефонували з відділення: поступає пацієнт на реабілітацію, чи можу я його взяти. Я погодилась. Так Денис став моїм пацієнтом. Він одразу почав проявляти знаки уваги — запрошував на прогулянку. Я відмовлялась, бо розуміла межі. А наступного дня він приніс червоні троянди. Він почув, що я їх обожнюю. І сказав: «Дякую, що ти є». Троянд було стільки, що їх просто не було куди ставити.