Дімасік… Брат, досі не віриться, що тебе більше немає поруч. Ти завжди був тим, хто міг підтримати, вислухати, підбадьорити, коли іншим було важко. Ти ніколи не проходив повз — завжди знаходив слова, прості, але від серця. Твій сміх і твоя енергія були заразні. Ти вмів підняти настрій навіть тоді, коли, здавалося, вже немає сил усміхатись. І як же не вистачає тієї твоєї фрази: «Анекдот…» — після якої всі навколо вибухали сміхом, навіть коли було важко на душі. Ти був справжнім другом — не на словах, а по-справжньому. Стільки спогадів з тобою, що й життя не вистачить, аби їх усі згадати. Ти залишив після себе світло, і воно залишиться в кожному, хто тебе знав. Спочивай з миром, друже. Світла памʼять і вічна слава тобі 🕊️