Думав, що пригадати з нашої дружби з Санечкой… Насправді — дуже багато буденного і водночас важливого. Ми жили разом, ділили харчі, їздили на навчання, займались справами і проводили вільний час, брали участь у різних заходах. Пам’ятаю одну з наших перших зустрічей, коли ми готувались до вступного іспиту у виш. Тоді лише ми з Санею вдало розв’язували математичні рівняння. Я шукав складні й довгі шляхи, а він знаходив простіші й швидші рішення, ще й дивувався, чому я так ускладнюю. Ми часто дискутували на цю тему. Саня був дуже розумним і завжди зваженим: не поспішав, робив правильні висновки. Він мав добре й чуйне серце, завжди приходив на допомогу, але водночас залишався справедливим і ніколи не дозволяв себе чи оточуючих кривдити — завжди давав відсіч несправедливості. А ще під час навчання Саня майже завжди тримав у руках якусь книжку — художню чи наукову. Це виглядало настільки цікаво і захоплююче, що я взяв з нього приклад і теж почав більше читати. Усе це залишило у мене теплі спогади й щиру вдячність. Дружба з Санею навчила мене багатьом речам — цінувати простоту, шукати справедливість, любити книжки і завжди підтримувати тих, хто поряд. І хоча час іде, ці уроки та наші спільні моменти назавжди залишаться зі мною. Шурік, назавжди друг