Надзвичайно сумно і болісно усвідомлювати та писати... Але я дуже щаслива , що саме Леся Василівна була моєю наставницею у педіатрії. Вона була моїм куратором заочної форми інтернатура після закінчення університету. Завжди буду памʼятати всі настанови та поради!!! Цей досвід неймовірний!!! Але крім того, Леся Василівна була для мене наставником та взірцем краси та любові до життя. Ніколи не забуду її смаколики та чай з різнотравʼя ( після більше не вдавалося повторити цей смак чаю). Ніколи не забуду її таланту вирощувати квіти та розсаду на підвіконні та радіти кожній пелюстці... Ніколи не забуду її таланту вітати з Днем народження колег ( це не тільки тости ,а це завжди конкурси ,ігри з атрибутами,костюмами). Це наче мистецтво театру,і це добре робило перезавантаження від робочих моментів. Але найголовніше,що Леся Василівна,для мене більше ніж колега...Вона творець моєї долі!!!Завдяки Лесі Василівні , я познайомилася з своїм майбутнім чоловіком, бо того вечора ,саме Леся Василівна переконала мене піти на новорічний корпоратив ,де і відбулося це доленосне знайомство!!! Скільки буду жити , стільки і буду дякувати долі, що подарувала мені знайомство з найсвітлішою людиною у моєму житті. Світла памʼять та тільки теплі спогади ♥️♥️♥️🫂🫂🫂🕯️🕯️🕯️. На цьому телефоні маю світлини з нашого відділення. Леся Василівна тримає на руках покинуту дитину , але вона робила стільки всього для таких діток, що вони зовсім цього не відчували... Дуже шкода,що найкращі йдуть дуже рано (((((